Неділя, 19 September, 2021
Подати електронне звернення

МАГОНОВ ІВАН ОПАНАСОВИЧ

boloto 01Коли в дні святкування 300-річчя Старобільська постало питання, кому з учасників звільнення міста від німецько-фашистських загарбників присвоїти звання «Почесний громадянин міста Старобільська», ветерани 183-ї танкової бригади і 195-ї стрілецької дивізії в один голос заявили: «Івану Магонову. Він був заступником начальника штабу з розвідки і зі своїми розвідниками йшов попереду нас. Бій ще тривав, а комбриг Андрющенко призначив його комендантом міста. Перший комендант. Один з найхоробріших офіцерів. Тепер генерал-майор, командував вищим військовим училищем імені Верховної Ради РРФСР. Тільки Магонову».

В тому далекому січні 1943 року йому було всього 22 роки. Але це був уже досвідчений бойовий офіцер. Він закінчив військове училище, воював на Західному, Ленінградському, Волховському фронтах, був тяжко поранений, у 183-ю танкову бригаду потрапив після шпиталю.

Не зупиняючись у Євсузі, розвідники танкової бригади на легких танках досягли Запорізького. «Разом з розвідкою одного з полків 195-ї піхотної дивізії ми добули необхідні розвіддані про противника. Коли комбриг прибув на хутір Запорізький, я був уже готовий доповісти йому про ситуацію і те, що за противником ведеться постійне спостереження, - пригадував І.О.Магонов. – Ще йшов бій, а комбриг призначив мене комендантом міста і наказав з резервом розвідників та автоматниками відбути до центру міста та забезпечити належний порядок. Місто горіло, а в центрі військові та старобільчани розтягували з німецьких складів мішки, ящики та пакети з продуктами. Довелося вжити відповідні заходи. Порядок був забезпечений».

Розміщення військових частин, шпиталів, звільненого населення, полонених – всі ці турботи лягли на плечі коменданта. «Сил та енергії в мене хватало, часу не було», - пригадував Іван Опанасович.

magonov 02Привівши в порядок техніку, поповнивши екіпажі, 183-я танкова бригада вирушила на Красноармійськ. Магонов здав свої обов’язки коменданта і теж вирушив з бригадою. Після жорстоких боїв на Донбасі бригада повернулася до Старобільська, доставивши на броні загиблих. Серед них був і друг комбрига майор Кранов. Андрющенко призначив Магонова на його місце – командиром мотострілкового піхотного батальйону. На цій посаді Іван Опанасович воював до кінця війни, Перемогу зустрів у Прибалтиці.

Про подвиг комбата в бою за місто Валмієр танкісти пам’ятали все життя. Старший дозору доповів: «Товаришу майор, бачу 36 гармат на бойових позиціях ворога». Магонов зупинив батальйон. Такого, щоб на шляху танкістів без маскування був вишикуваний полк артилерії, Магонов не бачив всю війну. Йти «в лоб» - загубити батальйон. Та в голові комбата промайнула думка-здогадка. Треба було її перевірити.

- Барчичашвілі, за мною! – наказав танкісту. - За комбата залишається капітан Шестопалов.

Танки комбата і Барчичашвілі на повній швидкості помчали на ворожу позицію. По них ударили одноразово 36 гармат. Потім ще залп. Та ворожі снаряди цокали по броні, не завдаючи шкоди машинам. Здогадка комбата була вірною: у ворога закінчилися бронебійні снаряди. Комбат дав сигнал ракетницею, і ворог був зім’ятий.

«Магонов завжди беріг танкістів», - говорили ветерани 183-ї танкової бригади.

За матеріалами публікацій краєзнавця,
Почесного громадянина Старобільська Івана МІРОШНИЧЕНКА

Адреса місцезнаходження/поштова:         92703, Луганська обл., м.Старобільськ, вул.Центральна, 36
Телефон приймальні:   +38(06461) 2-19-90, +38(099) 406-55-29
Електронна пошта:  

misto.starobilsk@gmail.com

     
    facebook    youtube