Неділя, 19 September, 2021
Подати електронне звернення

СТОЯНОВ МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ

Генерал від артилерії, герой Шипки, кавалер восьми бойових орденів М.В.Стоянов народився в 1850 році в Старобільську в сім`ї дворянина армійського капітана. Жив М.В.Стоянов на вулиці Богучарській, тепер Гаршина. Коли йому виповнилося 12 років, він стає кадетом Воронезького кадетського корпусу. Вчився старанно. І тому по закінченні був рекомендований до Олександрівського московського воєнного училища. Через рік - він уже офіцер, підпоручик і слухач Михайлівської артилерійської академії.

У 1877 році Микола Стоянов - активний учасник російсько-турецької війни, командує артилерією в боях за легендарну Шипку. За 5 місяців жорстоких боїв, утримуючи оборону, втратили біля 15 тисяч бійців та офіцерів, але висотку не здали і завдали туркам нищівної поразки. Стоянов відзначився доблестю та геройством. За цю війну він був нагороджений п'ятьма бойовими орденами - Анни ІV та ІІІ ступенів, Станіслава ІІІ ст., болгарським орденом св.Олександра Невського та римським Залізним Хрестом.

Післявоєнна кар'єра Стоянова розвивалася досить успішно. В сорок років він полковник, у 1890 році служба приводить його до рідного Олександрівського училища в якості викладача. У російсько-японській війні генерал-майор Стоянов командує артилерією у 5-му Сибірському корпусі.

У 1905 році М.В.Стоянов уже генерал-лейтенант, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю "За хоробрість". Після війни і до відставки в 1914 році Стоянов - начальник артилерії Московського воєнного округу. У відставку пішов у чині генерала від артилерії і поїхав до рідного Старобільська. Тут він був почесним шефом Олександрівської чоловічої гімназії та притулку для старих солдатів і сиріт військовослужбовців. У громадянській війні участі не брав, з 1919 року знаходився на державній радянській службі.

Однак у долі генерала Стоянова є непорозуміння та неправда. Перше: його жорстоко гнобив комунгосп по квартирному питанню. І друге: його звинувачують начебто в підпільній роботі.

Голова повітової НК Шовкопляс у книжці "Боротьба з контрреволюцією на Старобільщині в 1918-1920 роках" пише: "Одного разу я особисто допитував М.В.Стоянова, намагаючись викликати його на відвертість. Тактично намагаюся, однак ненавмисно, але ввічливо, рахуючись з його віком: "Ви старик, повинні вже зрозуміти свою поведінку". Стоянов раптово підскочив і з хвилюванням сказав: "Я 30 лет Ваше Высочество, а ты, мальчишка, стариком называешь" - і з усього розмаху вдарив мене в лице. Присутній тут командир взводу УНК Іванченко Кирило вистрілив у Стоянова. Це було, начебто, у 1919 році.

Старобільський краєзнавець С.Г.Афанасьєвський провів значну дослідницьку роботу, знайшов документи, які доводять, що генерал Стоянов у 1922 році був ще живий і боровся з комунгоспом за своє житло. А це означає, що те, про що писав чекіст Шовкопляс, є суцільною вигадкою, щоб списати вбивство генерала на війну.

За матеріалами публікацій краєзнавця,
Почесного громадянина Старобільська Івана МІРОШНИЧЕНКА

Адреса місцезнаходження/поштова:         92703, Луганська обл., м.Старобільськ, вул.Центральна, 36
Телефон приймальні:   +38(06461) 2-19-90, +38(099) 406-55-29
Електронна пошта:  

misto.starobilsk@gmail.com

     
    facebook    youtube