Неділя, 19 September, 2021
Подати електронне звернення

ДІДЕНКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

romashko 01Багато з тих, хто лікувався в Старобільській районній лікарні бачили скромну могилку на її території. На ній напис: "Діденко Василь Іванович, 1856-1934, працював у Старобільській лікарні 61 рік, лікував людей". Він не лікар - він земський фельдшер. Але хіба справа в наявності диплому?

Життя цієї людини важко втиснути у вузькі рамки короткого нарису. Вона гідна набагато більшого. Давно пішли з життя колеги Василя Івановича, не залишилося й старобільчан, хто б знав і пам'ятав його особисто. Не маючи гучних титулів і нагород, він заслужив право залишитися в пам'яті земляків хоча б завдяки цій короткій характеристиці: "Шістдесят один рік лікував людей!".

На вулиці Центральній зберігся його просівший у землю будиночок під номером 56. У свій час не тільки старобільчани, а й жителі навколишніх сіл знали крайнє праве віконечко, у яке можна було постукати зі своєю бідою завжди - і вдень, і вночі. В.І. Діденко ніколи й нікому не відмовляв у допомозі.

Максимально коротко про його життя... Син кріпосного шевця із Шульгинки, в 1871 році року він з п'ятдесятьма копійками сріблом у кишені на попутних підводах добирається до Харкова, де вступає у фельдшерську школу. В 1873 році починає працювати фельдшером Старобільській лікарні. З 1883 року - старший фельдшер. Це період розквіту ідей народництва не на словах, а на ділі невтомний "Василь Іванчик" присвячує своє життя знедоленим. Колеги по лікарні дивувалися: "Василь Іванович, коли в тебе буде пристойний будинок?". На що він відповідав: "Мій будинок - це мої діти, я їм усім повинен дати вищу освіту".

didenko 02Ким він був, як фахівець? Він був одночасно й терапевтом, і хірургом, що робив порожнинні операції в роки громадянської війни. Його згадують як відмінного педіатра, він непогано знав і дерматовенерологію. А в 1913 році у віці 57 років він стає першим у Старобільську рентгенологом. З 1925 року й до кінця свого життя - завідувач хірургічним кабінетом нашої поліклініки. У роки громадянської війни Василю Івановичу разом з хірургом В.І.Мирером довелося видаляти кулю в пораненого "батьки" Махна, за що Нестір Іванович залишив медикам гаманець зі сріблом. На ці гроші була куплена громадська корова, а молоко розподіляли серед співробітників, що мають малолітніх дітей.

Життя Василя Івановича була повним, насиченим, гідним. Він усього себе віддавав улюбленій справі, людям і натомість одержував від життя багато чого. Насамперед - любов і повагу співгромадян. Дітей та онуків, якими по праву можна було пишатися. Підвищені оклади і великі премії земства (в 1913р. його преміювали річним окладом!). Він заснував династію лікарів.

Умер Василь Іванович 6 квітня 1934 року, заповівши поховати себе на території лікарні.

Сергій Афанасьєвський,
"Розповіді про історію Старобільська"

Адреса місцезнаходження/поштова:         92703, Луганська обл., м.Старобільськ, вул.Центральна, 36
Телефон приймальні:   +38(06461) 2-19-90, +38(099) 406-55-29
Електронна пошта:  

misto.starobilsk@gmail.com

     
    facebook    youtube