Тим хлопцям і дівчатам, хто ще міг жити, мріяти, закохуватися, будувати плани й бачити своє майбутнє. Тим, хто міг би створювати сім’ї, народжувати й виховувати дітей, бачити, як вони ростуть.
Та війна забрала в них цю можливість.
У хвилину мовчання ми згадали молодих людей, чиї життя забрала війна. Тих, хто загинув, захищаючи Україну, рятуючи життя, допомагаючи іншим. Військовослужбовців і військовослужбовиць, волонтерів і волонтерок, медиків, рятувальників, цивільних - усіх, чиє життя обірвала ця війна.
Пам’ятаємо.
І дякуємо за сьогодні, за можливість прокидатися, обіймати рідних, мріяти, будувати майбутнє і відзначати цей День молоді.
