Акція „16 днів проти насильства” – це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

Починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більше ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у громадян, створити в регіоні або державі соціальний простір, вільний від насильства, не допускати його прояви та комплексно реагувати.

Дати початку та завершення акції символізують поєднання у цьому періоді превентивних та пізнавальних заходів щодо запобігання та протидії насильству, особливо стосовно жінок, та захисту прав людини, адже упродовж шістнадцятиденного періоду акції відзначається 8 важливих дат. З – поміж них: Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, Всесвітній день боротьби зі СНІДом, Міжнародний день боротьби з рабством, Міжнародний день волонтера, Міжнародний день людей з інвалідністю, Міжнародний день прав людини. Вони створюють символічний ланцюжок, що означає: будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

В Україні, у період повномаштабного військового вторгнення питання проявів насильства набуло нового жахливого змісту пов’язаного зі зростанням виявлення випадків сексуального насильства пов’язаного з військовим конфліктом. Жінки, діти, чоловіки, перебуваючи в окупації, намагаючись евакуюватися до безпечніших місць, зберегти своє життя та життя близьких з 24 лютого 2022 року були змушені в холодну пору, часто пішки чи бігцем перетинати блокпости окупантів. Саме ці психотравмуючі ситуації часто супроводжувались насильством різних форм. У цей час цивільні мешканці найбільше беззахисні та залякані, адже переміщення через такі зони дарувало надію на збереження свого життя та життя близьких.

Важливо, що за даними Міністерства охорони здоров’я, кожен третій громадянин чи громадянка України має посттравматичний стресовий розлад, психічні захворювання, проводить мінімальну кількість часу зі своєю сім’єю у зв’язку зі зростанням трудової залученості, військову службу або тимчасове переміщення.

Від початку повномасштабного вторгнення росії Україна зіткнулася із безпрецедентним рівнем насильства, болю і травматизації. 

Українські жінки і чоловіки, хлопчики та дівчатка потерпають від злочинів російських військових і найманців, зокрема, від гендерно зумовленого і сексуального насильства, пов’язаного з війною.

Та разом із воєнними злочинами країни-агресора продовжує існувати гендерно зумовлене насильство всередині українського суспільства, яке не менш глибоко ранить постраждалих.

Отож, мета щорічної акції – привернення уваги та активізація суспільства щодо проблем подолання насильства у сім’ї і суспільстві, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.