За традицією, яка існує вже більш як 20 років, Старобільськ двічі на рік зустрічає делегації гостей, що приїздять на так зване "польське" кладовище, де поховані їх співвітчизники, які пішли у вічність на початку Другої світової саме на нашій землі. На початку листопада, оскільки два перших листопадових дні у католицькій церкві присвячені пам'яті померлих: 1 листопада - День всіх святих, 2 листопада - День поминання померлих, та у квітні.
Сумна подія - 81-ша річниця Катинської трагедії - сьогодні знов зібрала у цьому місці поляків і українців разом.
У заході з нагоди вшанування пам`яті загиблих польських офіцерів взяли участь представники Старобільської міської ради, Старобільської районної ради та Старобільської РДА, Старобільського районного товариства любителів польської мови і культури. Були запалені свічі, до Пам'ятного знака відбулось покладання квітів білого та червоного кольору - за кольорами польського прапора. Також присутні віддали данину пам'яті захисникам України, які загинули в АТО, після чого поклали квіти біля меморіальної дошки, що знаходиться поруч із Свято-Скорботним жіночим монастирем.
Крім того, віцеконсул відвідав Луганський обласний краєзнавчий музей, куди передав тематичну банерну виставку, підготовлену Інститутом національної пам’яті Польщі саме до роковин Катинської трагедії і яку зможуть переглянути відвідувачі всіх музейних закладів Луганщини.
Історична довідка. Після поділу Польщі в жовтні 1939 року в СРСР було інтерновано й депортовано сотні тисяч польських військовослужбовців. У полоні опинилися сотні тисяч польських солдатів і офіцерів. Відповідно до інструкції наркома внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії у Старобільський табір, створений у колишньому православному жіночому монастирі, було відправлено близько 3900 військовослужбовців. У тому числі 8 генералів, 380 штабних офіцерів, 3 480 офіцерів, 12 капеланів. Серед інтернованих були переважно представники польської інтелігенції, яку мобілізували на початку війни. За даними польських істориків, в 1939-1940 роках у Старобільську перебували 20 вузівських професорів, близько 400 лікарів, десятки сотень юристів і інженерів, більше ста вчителів, громадські діячі, літератори, журналісти й священики. Частина з них так і залишились на нашій землі навіки.
